Перший урок інформатики: «Онлайн-загрози в час війни: як захистити себе?»

             Новий навчальний рік для учнів 2–11 класів розпочався з важливої та актуальної теми — цифрової безпеки. На першому уроці інформатики школярі говорили про те, як користуватися інтернетом безпечно, розпізнавати онлайн-загрози та захищати себе і свої дані в умовах війни.

Заняття були адаптовані відповідно до віку учнів. Для наймолодших школярів знайомство з правилами цифрової безпеки відбувалося через ігри, руханки та моделювання знайомих ситуацій. Діти визначали, що в інтернеті «можна» і «не можна», вчилися не повідомляти незнайомцям адресу, геолокацію, паролі та інформацію про родину. Особливу увагу приділили простому алгоритму: «Зупинись — не натискай — скажи дорослому».

Під час інтерактивних вправ молодші учні розбирали конкретні ситуації: чи можна завантажувати гру без дозволу батьків, як діяти, якщо додали до невідомого чату, та чому не варто виконувати «секретні завдання» незнайомців у мережі. Говорили й про правила, які набули особливого значення під час війни: не фотографувати військових і військову техніку, не передавати інформацію про місце перебування захисників та не виконувати подібні прохання незнайомців.

Для старших учнів урок став простором для аналізу, дискусій та пошуку рішень. Школярі розбирали, як небезпечний контакт може маскуватися під звичайне знайомство, «легкий заробіток» або термінове прохання. Серед ознак ризику обговорювали підозрілі посилання, прохання перейти в секретний чат, надіслати фото чи геолокацію, психологічний тиск і шантаж.

На прикладі змодельованого повідомлення про нібито «крутий підробіток» учні визначали, які деталі мають насторожити, яку інформацію не можна передавати та якими повинні бути перші дії користувача. Закріпили й алгоритм реагування на підозрілий контакт: припинити діалог, не надсилати приватні дані, не переходити за сторонніми посиланнями, зберегти докази, заблокувати користувача та повідомити дорослого.

Окремий блок уроку був присвячений інформаційній безпеці під час війни. Учні обговорювали, чому не можна публікувати в реальному часі місця влучань, роботу ППО, пересування військової техніки, точні координати та інші деталі, які можуть містити чутливу інформацію. Натомість поширювати варто перевірені повідомлення з офіційних джерел, корисні інструкції та спростування фейків.

Старшокласники також тренували критичне мислення та фактчекінг. Перед репостом вони вчилися ставити п'ять запитань: хто є джерелом інформації, коли її опубліковано, чи підтверджують її інші надійні джерела, чи не намагається повідомлення викликати страх або паніку та якими можуть бути наслідки його поширення. Під час мініток-шоу учні розглядали інтернет із двох сторін — як простір, де існують фейки, фішинг, небезпечні знайомства й ризик витоку даних, але водночас як важливий інструмент для навчання, зв'язку, волонтерства та взаємопідтримки.

Головна думка першого уроку проста: цифрова безпека — це не страх перед інтернетом, а вміння користуватися ним відповідально, захищати свою приватність, критично оцінювати інформацію та вчасно звертатися по допомогу. Саме ці навички сьогодні є важливою частиною цифрової грамотності кожного школяра.